Консультативна рада європейських суддів у Висновку щодо якості судових рішень зазначила:

 

«Ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини також можна вважати важливим елементом його якості» (витяг з пункту 26). 

Вимога про розумний строк покладає на суд обов’язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів. Для кожної судової справи цей строк є індивідуальним і залежить від складності справи, її важливості для особи, а також від поведінки осіб, які беруть участь у справі. Це обов’язково має враховуватися у плануванні розгляду справ, наприклад, шляхом надання пріоритету першочерговому вирішенню справ, що стосуються інтересів малолітніх чи неповнолітніх дітей; осіб, які перебувають під вартою, тощо.

 

Якщо законом і встановлені конкретні строки розгляду судової справи, їх дотримання не може вважатися єдиним критерієм для визначення розумності строку вирішення конкретної справи. Строк розгляду і вирішення справи може вважатися розумним, якщо судовий захист правам особи надано своєчасно. Зволікання з вирішенням справи затягує стан юридичної невизначеності у спірних правовідносинах, а інколи й може привести до заподіяння істотної шкоди інтересам особи. Суд повинен розглянути справу протягом як найкоротшого часу, але з дотриманням усіх процесуальних прав учасників судового процесу. якщо суд мав можливість, але внаслідок недбалості не скористався нею для швидшого вирішення справи, яка потребує невідкладного розгляду, тоді буде порушено вимогу про розумний строк судового розгляду.

 

Якщо сторона обрала тактику затягування справи, то в суду є процесуальні можливості реагувати на це. Невикористання цих можливостей покладає на суд відповідальність за порушення розумних строків. Зокрема, процесуальний закон дає можливість суду завершити розгляд справи у другому судовому засіданні (або навіть у першому засіданні) у разі неявки сторони, повідомленої належним чином про час та місце судового розгляду. Також суд уповноважений у визначених законом випадках застосовувати привід.

Водночас необхідно зауважити, що форсоване вирішення справи, внаслідок чого порушуються процесуальні права учасників процесу (наприклад, розгляд справи без належного повідомлення сторони), також порушуватиме вимогу про розумні строки. 

 

Інколи сам закон закладає строки вирішення справ, що не завжди є розумними. Наприклад, адміністративний спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів у справах про адміністративні правопорушення суд має вирішити впродовж п’яти днів. У багатьох випадках це не дає можливості навіть завчасно повідомити сторони про розгляд справи, щоб ті могли підготуватися, не кажучи вже про проведення самого розгляду. Тому й не дивно, що на практиці цей строк зазвичай не дотримується з урахуванням вимоги про своєчасний розгляд.

Швидке вирішення справи не повинно погіршувати якість судового рішення. Про це дуже влучно сказано у згадуваному Висновку Консультативної ради європейських суддів:

 

«… можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов’язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. … «якість» правосуддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї ставляться, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів» (витяги з пункту 26).

Звісно, строки розгляду залежать і від тих умов, які створила держава для суддів (рівень навантаження, наявність помічників, залів судових засідань, інших ресурсів). Але якщо суддя зробив все від нього залежне, щоб розглянути справу своєчасно, то він не несе відповідальності за порушення вимоги про розумний строк.

Ми згадували, що критерій своєчасності часто є «невидимим» у самому судовому рішенні, і його можуть оцінити сторони і суди вищих інстанцій, маючи доступ до матеріалів справи. Однак в інших осіб, які читають судове рішення і не бачать у ньому дати звернення до суду, завжди закладається підозра, що справу було розглянуто з порушенням розумних строків. Тому відображення цієї інформації є дуже бажаним.

 

Поради

Плануючи графік розгляду справ, ураховуйте їх важливість для особи і суспільства. Більш важливі справи намагайтеся вирішувати у пріоритетному порядку.

Не форсуйте розгляд справ, якщо це призводить до порушення процесуальних прав учасників процесу, якими вони користуються добросовісно.

У судовому рішенні відображайте інформацію, що дає можливість оцінити своєчасність його ухвалення (дату звернення до суду, обставини, що вплинули на затягування процесу не з вини суду, тощо).

 

За матеріалами fair.org.ua та Земельного порталу України.