Відкритість судових рішень – це потреба суспільства в інформації про діяльність судів як органів державної влади, що утримуються за рахунок платників податків. Саме судові рішення є чи не найважливішим індикатором якості послуг суду. Щоб суди мали довіру, правосуддя має бути зрозумілим і прозорим для людей. 

 

Суддя повинен пам’ятати, що він пише рішення не лише для юристів, а часто навіть не для юристів взагалі. Тому потрібно обирати стиль і мову, які були б доступними для звичайної розумної людини, котра не має юридичної освіти. 

 

Часто читачем судового рішення, особливо у резонансних справах, є журналісти, які мають намір донести його до широкої аудиторії за допомогою засобів масової інформації. Тому чітке і зрозуміле викладення судового рішення суддею запобігатиме можливим перекрученням з боку журналістів, якщо вони не обізнані у тонкощах юриспруденції.

 

Для ілюстрації наведемо витяг із реального судового рішення.

 

Приклад

Суд дійшов висновку, що оскільки відповідач-підрядник свої зобов’язання за договором № 01-12/04 від 18.05.2004 року щодо завершення підрядних робіт та здачі об’єкта до 30.11.2004 року – не виконав, але враховуючи те, що позивачем-інвестором фактично було здійснено інвестування грошових коштів загалом в сумі 29 570,00 грн., а не в сумі 2 125 000,00 грн., як це було передбачено умовами укладеного договору, тобто, на даний час у відповідача-підрядника є прострочення виконання зобов’язання щодо виконання підрядних робіт саме на фактично перераховану позивачем-інвестором суму у 29 570,00 грн., а оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, оскільки відповідачем було прострочено виконання зобов’язання за договором № 01-12/04 від 18.05.2004 року саме на суму 29 570,00 грн., яка фактично була перерахована позивачем.

 

Порахуйте, скільки разів Вам – підготовленому читачеві – довелося прочитати цей фрагмент, щоб зрозуміти його зміст. Вас не вразило, скільки юридичної інформації автори рішення намагалися втиснути лише в одне речення? Якщо після чергового прочитання тексту Вам так і не вистачило терпіння, щоб розібратися у його змісті, спробуйте сприйняти його у такому вигляді:

 

Приклад

Суд встановив, що відповідач-підрядник повністю не виконав зобов’язання щодо завершення підрядних робіт, що встановлені договором № 01-12/04 від 18 травня 2004 року. Водночас позивач-інвестор  перерахував відповідачу лише 29 570, 00 грн. із загальної суми у розмірі 2 125 000, 00 грн., що була передбачена цим договором.

 

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, виконання яких відповідач прострочив, за кожний день прострочення, але розраховує її від суми у розмірі 2 125 000, 00 грн.

 

Суд вважає позовну вимогу про стягнення пені законною, але задовольняє її частково, оскільки підрядник відповідає за невиконання лише тих робіт, які фактично профінансував інвестор. Тому пеню слід розраховувати від суми вартості не усіх невиконаних відповідачем робіт, а лише тих невиконаних робіт, які позивач оплатив, тобто від 29 570, 00 грн.

 

Цей текст має такий самий зміст, що й попередній. Але його розбито на кілька речень і навіть на окремі абзаци. Дещо змінилися й формулювання – думки викладено у більш логічній послідовності, пасивні форми замінено активними; вилучено слова, які не сприяють кращому розумінню змісту тощо. Тому те, що вирішив суд, стає зрозумілим з першого ж разу.

 

Часто дуже складно знайти баланс між юридичною точністю і доступністю. Але цього необхідно прагнути. якщо поставити перед собою таке завдання, то поступово, шляхом відповідних тренувань цього можна досягнути. як дітям іноді доводиться пояснювати складні речі простими словами, так і в судовому рішенні потрібно шукати слова і формулювання, щоб складні юридичні конструкції ставали простими і зрозумілими.

 

Судове рішення має бути самодостатнім, щоб його можна було зрозуміти, не звертаючись до матеріалів справи чи актів законодавства. Доступ до матеріалів справи мають лише сторони чи інші учасники процесу, а розібратися в масиві актів законодавства без підтримки юриста доволі складно. Подивіться ще раз на фрагмент судового рішення, який ми наводили раніше, але уже під кутом зору зрозумілості.

 

Приклад 

У судовому засіданні представник позивача, додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався також на ст. 25 Бюджетного кодексу України та  ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Посилання позивача на зазначені нормативно-правові акти не спростовують правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача.

 

З цього фрагменту не зрозуміло ні те, що містять зазначені норми Бюджетного кодексу і Закону про бюджет, ні те, як вони, на думку позивача, можуть вплинути на судове рішення щодо його позовних вимог. Для розуміння необхідно вивчати відповідні правові акти, аналізувати, як вони співвідносяться із позовними вимогами, з‘ясовувати, чому це не спростовує правомірності дій відповідача. Тобто робити усе те, що мав би зробити і описати суддя у судовому рішенні.

 

Наведемо позитивний приклад рішення, де суд врахував принципи, спрямовані на захист легітимних очікувань суспільства. Позивач оскаржив невиконання урядом положення Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до якого інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів. Кабінет Міністрів не прийняв відповідного акта, що стало перешкодою для повноцінної реалізації права інвалідів щодо доступу до засобів масової інформації і приводом для звернення до адміністративного суду. Вирішуючи справу, суд зазначив, зокрема:

 

Приклад 

… принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це забезпечення інвалідам по слуху доступу до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб (у спірних правовідносинах – осіб з вадами слуху) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

 

Як бачимо, одним із ключових адресатів наведеного витягу з постанови адміністративного суду є не лише сторони у справі, а передусім суспільство. Адже у цьому фрагменті суд констатує легітимні очікування суспільства на певну поведінку від держави, а також надає їм захист.

 

Звісно, це не означає, що Ваше рішення у кожному випадку повинно збігатися з будь-якими потенційними очікуваннями суспільства чи його якоїсь частини, але завжди слід шукати слова, які суспільство змогло б сприйняти і які пояснювали б позицію суду саме для суспільства.

 

Тестом для перевірки урахування очікувань суспільства можуть стати такі питання:

1) чи зрозуміле рішення без звернення до матеріалів справи і законодавства?

2) чи зрозуміле рішення для людини без юридичної освіти?

3) чи переконує аргументація суду в справедливості рішення?

4) чи сприяє рішення юридичній визначеності у подібних відносинах?

 

Задайте собі ці питання, підготувавши проект рішення. якщо відповідь на усі питання «так», тоді Ваше рішення може здобути підтримку в суспільстві. якщо хоча б на одне питання відповідь «ні», потрібно повернутися до слабких моментів і доопрацювати текст.

 

Поради

Пишіть рішення так, щоб його могла зрозуміти доросла людина, яка не має юридичної освіти.

Для розуміння судового рішення не повинно виникати потреби звертатися до матеріалів справи чи законодавства.

Адресуйте Ваші аргументи не лише сторонам у справі, а й суспільству, щоб утверджувати довіру до правосуддя.

 

За даними Земельного порталу України.