Будь-яке судове рішення за наслідками розгляду справи покликане внести юридичну визначеність у спірні правовідносини – зокрема надати захист правам чи інтересам сторони, якщо їх порушила, не визнала або оспорила інша сторона. 

 

Пам’ятаючи про мету, й слід починати підготовку будь-якого судового рішення. Рішення, яке не досягає мети, може підірвати авторитет правосуддя не лише в очах окремої сторони, а й в очах суспільства.

 

Це не означає, що рішення має у будь-якому разі задовольняти очікування сторін та суспільства. Та й часто це неможливо, адже у сторін різні, навіть більше протилежні сподівання. А суспільство може очікувати від суду рішення, сумнівного під кутом зору права, – наприклад, якнайшвидше покарати звинувачену людину за вчинення резонансного злочину, хоча наданих суду доказів недостатньо для висновку про її винуватість. 

 

Завдання суду в таких умовах дуже складне – переконати у тому, що рішення у справі є справедливим. Тобто судове рішення має бути орієнтованим на задоволення потреби у правосудді, утвердженні прав людини, а не на реагування на швидкоплинні очікування конкретного результату.

 

Потрібно готувати судове рішення у такий спосіб, щоб кожен, хто з ним ознайомиться, міг сказати приблизно таке: «Так, можливо, це не те рішення, на яке були сподівання спочатку. Але немає сумніву, що це рішення справді справедливе, засноване на всебічній та неупередженій оцінці доказів і фактів,  а також на принципах і нормах права. Воно є добрим орієнтиром для вибору правильної поведінки у подібних випадках».

 

Таким чином, метою судового рішення є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, яке переконує сторони і суспільство у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає стану невизначеності в аналогічних ситуаціях. Серед іншого це означає, що навіть правильне під кутом зору права вирішення справи не досягне мети, якщо рішення недостатньо аргументоване, є неочевидним і залишає багато питань. 

 

За даними www.fair.org.ua та Земельного порталу України.